пятница, декабря 21

The NorDar. The magazine of the New Generation

Завдяки навчанню, курсам німецької і передсесійної здачі я тепер рідко пишу в блог. Але минулу суботню презентацію я просто не можу обійти стороною і не поділитися своїми враженнями та емоціями)


Моя подруга Василина працює маркетологом у вірмено-українському видані "The NorDar". Раніше воно представляло з себе брошуру, але з роками, із маленького каченяти воно перетворилося в чудового лебедя. Неймовірно, але практично всі фото в журналі зроблені колективом, який над ним працюють. Та що там, ці люди просто живуть ним! Що вже говорити про ексклюзивні ілюстрації, які малює головний редактор Ліліт Саркісян власноруч спеціально для "TheNorDar"? Ну погодьтеся, це неймовірно! Над журналом працюють більше 35 осіб, які вносять в цей журнал не просто статті, ілюстрації та фото, а часточку себе, частинку своєї безмежної любові до Вірменії. 
І от, в суботу повинна була відбутися презентація нового, восьмого номеру. Журнал виходить лише раз в три місяці і ті, хто хоча б раз читали журнал, чекають на новий номер з цікавістю "Що ж вони цього разу придумають? Яка тема? А хто це на обкладинці?". Я багато чула про "The NorDar" від подруги, час від часу почитувала його онлайн на офіційному сайті. Журнал зараз публікується в електронному варіанті, але для презентації команда "The NorDar" випустила декілька примірників. Все таки тримати друкований журнал в руках, відчувати його на дотик і запах - це зовсім інше)
Презентація обіцяла бути цікавою і смачною (навіть п*янкою), але в якому форматі - таємниця. А все було дуже мило: гості, друзі, редакція - всі охочі виходили на середину кабінету (ні, скоріше міні-залу), представлялися та розповідали свої враження від журналу, від роботи редакції, давали поради, висловлювали побажання, згадували смішні історії та читали вірші. Це було так просто і так душевно. Вузьке коло знайомих та особлива атмосфера створювали домашній затишок. Здавалося, виглянеш за вікно, а там Єреван. Охочих поділитися своєю думкою було дуже багато, тому розмови чергувалися презентаціями та кава-брейками (навіть шампано-шоколадо-чає-брейками).
Зрозуміло, я там майже ні з ким не була знайома. Редакцію я знала заочно)) Мабуть це і стало поштовхом познайомитися з новими, цікавими особистостями. 


В кінці презентації розігрували фірмові блокноти. Кожен витягував собі журавлика з номерком, який міг стати щасливим. Подарунки - це ж завжди приємно)
Тому знову ж, щира подяка команді "The NorDar" за запрошення і приємний вечір, за позитивні емоції, за посмішки (фірмову посмішку Ваге) та новий номер журналу!


вторник, октября 16

Das XVIII. Filmfestival des Goethe-Instituts "Neues deutsches Kino". 18 кінофестиваль Goethe-Institut "Нове німецьке кіно"

Минулого тижня у четвер почався показ нового німецького кіно в рамках однойменного фестивалю
(організатор - Goethe Institut).
Для показу привезли 5 стрічок: 
"Барбара"/"Barbara"
"Невидима"/"Die Unsichtbare"
"Хто, якщо не ми"/"Wer wenn nicht wir"
"Те, що лишається"/"Was bleibt"
"Зупинка на перегоні"/"Halt auf freier Strecke".
Я так розумію, фільми "Barbara" і "Die Unsichtbare" таки було варто подивитися, їх показували протягом 2 днів, інші - лише по разу. Всі сеанси були о 7 вечора, але квитки розкуповували наполовину ще вдень! Ціни, як на прем'єрне фестивальне кіно, невисокі - всього 40 грн. Тому студенти, велкомен!
Із 5 я сходила на 2: "Die Unsichtbare" та "Was bleibt", які важко порівнювати та оцінювати "в одній площині". Але схожість є. Обидві стрічки розкривають міжособистісні та внутрішньо-особистісні проблеми, що заховані від чужих очей, а іноді - від найрідніших.
Перший фільм динамічний, емоційний і краще сприймається сама німецька розмовна мова. Другий фільм спокійний, але і в ньому настає переломний момент, до якого підводили ті чи інші не зовсім приємні події. Сім'я, що здавалася такою міцною та щасливою починає розпадатися на шматки, вона наче гниле зсередини яблуко, яке чекає, щоб його, красиве і червоне, хтось розрізав. Мораль фільму для мене була такою: всі можуть обійтись один без одного, хтось важче, хтось легше, але можуть. Від цього стає сумно. На сумній ноті фільм і закінчується. Мама зникла, відносини в сім'ї вже не ті, але життя продовжується. На те воно й життя.
Повернуся до першого фільму. Він про дівчину, скромну, непримітну актрису, якій  випадає шанс зіграти в постановці успішного режисера головну героїну. Тепер дівчина входить в новий образ, перевтілюється в ексцентричну німфоманку Каміллу. Це затягує її настільки (адже подобається!), що вона вже не помічає різниці між грою та життям, в сім'ї починаються проблеми, Фіне поступово доходить до межі. Переступити її виявилося помилкою... Але все закінчується більш-менш добре. Ну, якщо не враховувати розчарування закоханого в неї хлопця та порізані вени. "Die Unsichtbare" трохи схожа на "Чорний Лебідь", але закінчується не так трагічно. Фіне "сіла на інший потяг, та не доїхала до кінця".
Обидва раджу подивитися, після чого можемо разом чекати на Фестиваль британського кіно, який буде в середині листопаду. 

понедельник, октября 1

Ніколи не пізно або Ніч Рекламожерів. It's never too late or The Night of Ads-Eaters

Я закинула блог. Вже вкотре. А все через те, що ставалося безліч цікавих речей, про які, на жаль, часу писати в блозі не було. Але з початком останнього навчального року натхнення повернулося. А саме завдяки "Ночі рекламожерів"!



"В этом году Жан-Мари Бурсико приготовил яркий коктейль, в который вошли японские, американские, британские и румынские ролики. Фанаты «Звездных войн» по достоинству оценят подборку рекламы с участием героев саги. А любителей ретро ждет возврашение в 60-е – что и говорить, это лучше один раз увидеть."
Така собі анотація до показу, взята з офіційного сайту події.

Хочу відмітити, що ми з Василиною досить оперативно прикупили квитки: непогані місця на 2 балконі всього за 150 грн. За декілька днів до початку на Партері продаж був зупинений. Нащо розкошелюватися, якщо там буде великий екран, подумали ми. До того ж, це не театральна постановка, в якій щоб розгледіти все в деталях треба купувати партер. Забіжу трохи наперед і скажу, що останню 3 частину ми вже дивились з 1 балкону і сиділи по центру.
Рівно о 9 продзвенів 3 дзвінок (хоча мені здалося, що це вже якийсь 15) і шоу почалося. Годину нашого часу зайняв PR-захід від спонсорів. Журнал Viva та МТС за допомогою жюрі (нашого національного бомонду: естради, ведучих, журналістів) обирали найкращий ролик. Було 10 роликів, половину яких я вже бачила, і не раз. Жюрі зацінило ролик про сценариста французького каналу "Canal+" і одноголосно вивело його в переможці. Потім показали 10 роликів, знятих різними кінорежисерами, але вони були нудні, затягнуті, місцями незрозумілі.
Потім знов трохи реклами від МТС, поява мотоцикла на сцені і дівчини в червоній сукні з реклами МТС, бла-бла-бла і ось, нарешті! увімкнули ТЕ, заради чого в Жовтневий Палац прийшли всі ці люди і були готові пожертвувати своїм сном: ШЕДЕВРИ РЕКЛАМИ.
Програма показу складалася з 3 частин, після 1 була перерва аж в 40 хв. (так, що ми побігли на Майдан в "КофеХауз" за трюфельним капучіно, та це окрема історія), а от після 2 - всього 15 хв. Що було дивно: після 1 частини глядачів поменшало, але ненабагато, після 2 ж стало вдвічі менше! Я все ще дивуюся людям)
Я не зупинятимуся на розбивці, яка реклама в якій частині була, але програма включала в себе рекламу WWF, Greenpeace, чарівні ролики Dior, Chanel, Louis Vuitton, круту британську рекламу та співочу японську, рекламні ролики автомобільних гігантів, креативну рекламу з Румунії, ролики в стилі "Звёздных войн", рекламу з 60-тих і, звичайно, рекламу Lynx/Axe! 
Під час перегляду я встигла занотовувати собі, які ролики мені най-най-найбільше сподобались. По оплескам було зрозуміло, що не одна я зацінила їх! Так, до речі, після кожного ролика аплодували!
Самі ролики будуть в наступному пості.
Детальніше про "Ніч рекламожерів" можна почитати на таких сайтах: The VillageGloss.ua та Sostav.ua

среда, марта 28

Тепер в моді - впевненість та амбіційність! Тепер MBKFD (about Odyn Vovk, David Downton)

Так от, лекція Девіда Даунтона повинна була початись о 15:30, а почалася із запізненням в 40 хв. Після цього всі лекції зсунулися по графіку на годину. 

Наступна лекція, яку я хотіла відвідати, була лекція Лори Фузо на 19:30, на яку я спеціально прийшла, щоб послухати про Fashion PR, але потрапила на лекцію Еммануеля Д'анджело, бекстейдж-фотографа. Це було не те, що я хотіла, але було ок посидіти і послухати, а от чекати наступну лекцію в мене вже не було бажання. В суботу, 24, я пішла тільки на одну єдину лекцію, де Odyn Vovk та Крістіна Вагі розповідали розкрутку бренду з нуля. Було дивно, коли Крістіна заявила на англійській "Запитуйте, що вас цікавить. Задавайте питання. Нумо!". Це ж не прес-конференція і публіка не зовсім була готова до такого. Тому вона погодилася поговорити трохи, а потім пішли-поїхали питання. Було декілька дійсно цінних та цікавих, всі інші - це невлучні повторення або деградація логіки. Як можна було запитати в дизайнера, чи в курсі він, що  Odyn Vovk означає на українській "один вовк"?! Як?!! Чи Остін з дуру вирішив назвати свій бренд чим попало? Ех, дилетанти, хоч би на сайт офіційний зайшли.
Остін дуже класний, амбіційний, але скромний. Трохи детальніше про нього на його сайті, в цьому коротенькому інтерв'ю та  статті.
До речі, цитата із вказаної вище статті: "Odyn Vovk – это интеллектуальная одежда со сложным кроем и необычной фактурой. Odyn Vovk очень любит работать с кожей. Его кожаные куртки и пальто из плотной ткани с не обработанными краями похожи на средневековые одежды, к которым бы подошли рыцарские доспехи. Каждый наряд, начиная с футболки, заканчивая верхней одеждой, скроен очень сложно. В коллекциях преобладают мрачные графитово-черные оттенки". Було смішно почути від якоїсь фіфи питання, чи не хоче він зробити свої колекції більш яскравами. З якого переляку? Це його стиль, образи, і рожевий ти навряд чи колись побачиш в його колекціях. Мені сподобались деякі питання, типу які 3 помилки ви можете назвати, які б вже не зробили, якщо повернулися б у минуле; чи потрібно, щоб стати відомим дизайнером, спеціальна освіта; як ви починали, скільки коштували колекції, в який період вони стали прибутковими; яка країна буде наступною, де б ви хотіли продавати свій одяг, крім тих, що вже є і багато іншого.
Показ його колекції на KFD можна подивитися тут: Fashion Channel / MBKFD: Показ Odyn Vovk.
Остін Щербаненко мені почав імпонувати ще коли я передивлялася список лекцій і показів. А після того, як побувала на його лекції і зробила відкриття, що його одяг полюбляє Джаред Лето і Томо Мілішевіч із 30 Seconds To Mars, в мене взагалі подих перехопило! 

Тепер в моді - впевненість та амбіційність! Тепер MBKFD

Відтепер Mercedes Benz Kiev Fashion Days - двічі на рік!
Відразу після Ukrainian Fashion Week.
Чотири дні моди та свіжих дизайнерських рішень. 
Made in Ukraine.
І не тільки.
Так, MBKFD проходили з 22 по 25 березня,  як і минулого року  в НСК "Олімпійський". Та не все залишилося без змін. Лекційну залу перенесли з президентської ложі в праве крило (якщо так можна сказати). Прийшовши в п'ятницю, 23 на першу лекцію містера Даунтона, всередині НСК мало що було готове: інсталяції тільки розставляли, вказівників не було, а великий подіум був закритий 8-10 метровими чорними шторами. "Це що, нічого не буде видно?". Так і сталося, як гадалося. Подивитися показ на головному подіумі змогли тільки запрошені, преса і амбіційні люди, які скористалися щілинами між шторами. Був такий натовп, що я просто пожаліла своє взуття і вирішила не пробиватися у цій тісняві. Навіть не будучи безпосередньо залученою чи сильно наближеною до модної індустрії, хотілося почерпнути "прекрасного" так, для саморозвитку.

Взагалі, сам факт, що організатори закрили подіум "балахоном" мене таки засмутив. Як сказала одна моя подруга "Це ж KFD. Вони мають орієнтуватися на починаючих дизайнерів, людей, зацікавлених у тому, щоб прийти і подивитися, а не закривати все шторами". Дійсно, з другого поверху було класно спостерігати за показами минулого року. А тепер "закритість та ексклюзивність".
Але не буду про проблемні моменти, буду про приємні)
Реєструватися цього року потрібно було обов'язково в D-A-S-H Store, щоб отримати карточку-запрошення на одну персону 
(іменну карточку "Якитория"), яка до того ж давала знижки на меню: безстрокові 50% на Fashion-меню та 15% на барне меню ресторану, а також 50% на все меню ресторанів "Якитория" під час MBKFD. Скажу чесно, знижкою не скористалася. Я люблю японську кухню "Мураками"))
Як і минулого року, наявність запрошення перевіряли протягом перших декількох годин. Перед входом на лекцію Даунтона шукали прізвища у базі даних чи ви зареєстрований учасник. А вже потім - заходьте, кому не лінь! Я в якомусь блозі прочитала, що можна було навіть так пройти, просто сказавши своє П.І.П. та номер телефону.
Крім показів на великому та малому подіумах були також неймовірні-чудові-цікаві лекції та інсталяції.





А от вечірки мене не цікавили, так як мені треба було готуватися  до держ іспиту. 
Лекції проводилися суто на англійській мові. Питання задавалися на англійській, а якщо хтось не знав, то питання переводили. Було приємно почути англійську з різними акцентами, після цього з'являлася ностальгія, в першу чергу, за Лондоном і Нью-Йорком, та й іншими відвіданими місцями і людьми, яких я там зустріла...
... але британський акцент - це для мене все! Містер Даунтон саме розмовляв з британським акцентом) Взагалі про нього я зроблю окремий пост, так як іду в понеділок на виставку його робіт в Mironova Gallery. А ще я попросила в нього автограф, який тепер висить в мене над робочим столом і не дає мені забувати, що я вмію і люблю малювати. І він дійсно мене надихає. Я починаю перемальовувати олівцем, і перше, що я намалювала за цей довгий час - Бенедикт Камбербетч в ролі Шерлока)


пятница, марта 23

Dog days are over. I promise. Continue

Подія #3
Культурна програма по закінченню пар.
Так, занять в мене вже нема, здала я все як завжди вчасно, залишилися якісь там державний іспит, переддипломна практика та диплом бакалавра. Ага! Ще 3 квітня конференції. Цього року я плідно попрацювала і видала статтю з англійської та з промислового маркетингу у внутрішньо університетський збірник і одну статтю по маркетинговим дослідженням дала на перевірку перед публікацією в міжнародний збірник. Взагалі-то, я люблю виступати перед публікою. Та це не так часто буває. Уже і дикція не та, і темп мови збивається. Треба б записатися на ораторські курси... Та зараз не про це)
Чим я займаюся ці 2 тижні вільного часу?
28 березня іду в Театр російської драми на "Странную историю доктора Джекила и мистера Хайда". Там грають Домогаров, Гусєва, Клімова. Гра має бути захоплюючою. А саму тематику вистави я ще з дитинства, з мультику люблю.

Квитки я завжди купую заздалегідь, в театр брала за місяць. От і цього разу на 22 квітня я вже замовила квиток в "Sullivan Room". Приїжджають Shannon Leto і Antoine Becks. Минулого року в кінці жовтня вони виступали в "Crystal Hall". Але мені тоді було не до концерту. До речі про Crystal. Я нарешті взяла квиток на Crystall Castles! Вони все-таки приїдуть в Україну! Їх концерт відбудеться 19 вересня!

Крім концертів я зайнялася посткроссингом і тепер бігаю по всьому Києву, шукаючи цікаві листівки) Мені прислали поки-що всього одну, але дуже милу)
Коли на дворі не дуже вітряно, виходжу в сквер читати "Шерлока Холмса". Після серіалу "Шерлок" не думала, що зможу чимось перебити свій новий афродезіак - Benedict Cumberbatch в ролі Sherlock Holmes! Але знайшовся сильніший. Jared Leto. Тепер я по півдня втикаю на ютубі відео з ним або переглядаю фото на різних сайтах. Ще за цей тиждень я дуже полюбила Джилленхола. Це як колись було з Кілліаном Мьорфі. Вони неймовірні актори і дуже гарні (я думаю, варто повторити, що в кожного свої смаки).
Jared Leto
Jake Gyllenhaal
Цілими днями слухаю "30 Seconds to Mars" і "Panic! at the Disco" і просто балдію)) Пісні вже до дір переслухала, ехь... але більше нікого не хочеться слухати.

Детальніше напишу про них трохи пізніше)

P.s. Почалися Kiev Fashion Days, на днях будуть нові пости-пости)

Dog days are over. I promise

Мені просто соромно! Останній запис в блозі датується 2 березня! А вже скоро кінець березня!
Що ж, не дивлячись на це, тепер в мене купа вільного часу, щоб написати про події цих трьох тижнів.
Подія #1
Знаю, банально, 8 березня.Хлопці нас не привітали, так як всі розійшлися ще 6, але видно за тиждень совість їх замучила, тому вони на всіх купили шампанського і цукерок. Вийшло не зовсім оригінально, бо ми їх 23 лютого вітали практично так само, от тільки замість цукерок були торти. Було весело, коли вони відкоркували шампанське, почали розливати... і тут зайшла наша викладачка, в якої у нас була наступна пара. Вона вибачилася, і сказала, що зайде через 10 хв. От так)
Багато хто мене питав: як відсвяткувала? Люди, нічого особливого, все як завжди: приймала поздоровлення від знайомих і подарунки від сім'ї, папа жарив форель для нас (за роки це вже стало традицією), а я зустрілася з дівчатами за чашкою капучіно. Нарешті я привезла Ірі маршмеллоу, які вона хотіла. Такі, як в американських фільмах смажать на вогнищі. Особисто я їх кидаю в какао або просто з'їдаю цілу пачку за 2 дні. 

Подія #2
Підсіла на FourSquare. От же ж заразна річ!
Реєструєшся, відмічаєшся в якомусь місці (чекінишся), заробляєш бали, бейджі, пишеш і читаєш відгуки, вставляєш фото, радиш що смачне, а що ні в якому випадку не брати (це я про легкий ланч в "Кофе Хауз". Так, це антиреклама! Я грибним супом мало не отруїлася!)
Зате я відкрила для себе декілька нових місць. Одне із них "Нью-Йорк Бейгл Кафе". Маленьке і непомітне, коли поспіхом ідеш по Шота Руставелі. Але його варто відвідати. Клубні сендвічі і бейгли дуже смачні і ситні. На виніс все -20%. Але я краще заплачу повну вартість і посиджу всередині)
А от що брати на виніс, так це кавові напої "Шоколадниці"! Близько 400 г за неймовірно низькими цінами (14-20 грн.). Плюс збираєш на візитці 4 печатки з кавовими зернами (за 4 напої), і 5 дають безкоштовно. Ну просто "я це люблю!".