Das XVIII. Filmfestival des Goethe-Instituts "Neues deutsches Kino". 18 кінофестиваль Goethe-Institut "Нове німецьке кіно"

Минулого тижня у четвер почався показ нового німецького кіно в рамках однойменного фестивалю

(організатор - Goethe Institut).

Для показу привезли 5 стрічок: 

"Барбара"/"Barbara", 

"Невидима"/"Die Unsichtbare", 

"Хто, якщо не ми"/"Wer wenn nicht wir", 

"Те, що лишається"/"Was bleibt", 

"Зупинка на перегоні"/"Halt auf freier Strecke".

Я так розумію, фільми "Barbara" і "Die Unsichtbare" таки було варто подивитися, їх показували протягом 2 днів, інші - лише по разу. Всі сеанси були о 7 вечора, але квитки розкуповували наполовину ще вдень! Ціни, як на прем'єрне фестивальне кіно, невисокі - всього 40 грн. Тому студенти, велкомен!

Із 5 я сходила на 2: "Die Unsichtbare" та "Was bleibt", які важко порівнювати та оцінювати "в одній площині". Але схожість є. Обидві стрічки розкривають міжособистісні та внутрішньо-особистісні проблеми, що заховані від чужих очей, а іноді - від найрідніших.

Перший фільм динамічний, емоційний і краще сприймається сама німецька розмовна мова. Другий фільм спокійний, але і в ньому настає переломний момент, до якого підводили ті чи інші не зовсім приємні події. Сім'я, що здавалася такою міцною та щасливою починає розпадатися на шматки, вона наче гниле зсередини яблуко, яке чекає, щоб його, красиве і червоне, хтось розрізав. Мораль фільму для мене була такою: всі можуть обійтись один без одного, хтось важче, хтось легше, але можуть. Від цього стає сумно. На сумній ноті фільм і закінчується. Мама зникла, відносини в сім'ї вже не ті, але життя продовжується. На те воно й життя.

Повернуся до першого фільму. Він про дівчину, скромну, непримітну актрису, якій  випадає шанс зіграти в постановці успішного режисера головну героїну. Тепер дівчина входить в новий образ, перевтілюється в ексцентричну німфоманку Каміллу. Це затягує її настільки (адже подобається!), що вона вже не помічає різниці між грою та життям, в сім'ї починаються проблеми, Фіне поступово доходить до межі. Переступити її виявилося помилкою... Але все закінчується більш-менш добре. Ну, якщо не враховувати розчарування закоханого в неї хлопця та порізані вени. "Die Unsichtbare" трохи схожа на "Чорний Лебідь", але закінчується не так трагічно. Фіне "сіла на інший потяг, та не доїхала до кінця".

Обидва раджу подивитися, після чого можемо разом чекати на Фестиваль британського кіно, який буде в середині листопаду. 

English version

Last week, on Thursday "the New German Films" within the confines of the German Film Festival began

(organizer - Goethe Institut).

There were brought five films for watching:

"Barbara"/ "Barbara",

"Invisible"/"Die Unsichtbare",

"Who if not us"/"Wer wenn nicht wir",

"What is left"/"Was bleibt",

"Stop the stretch"/"Halt auf freier Strecke".

I consider, that films "Barbara" and "Die Unsichtbare" were really worth watching, they have been shown for 2 days, others - only for one time. All shows are at 7 pm, but tickets were already half sold in the afternoon! Ticket prices as for a premiere, a festival film were quite low - only 40 grn. Therefore, students willkommen!

I watched 2 films out of 5: "Die Unsichtbare" and "Was bleibt", which are difficult to compare and evaluate. But there is some similarity. Both films reveal interpersonal and intra-personal problems that are hidden from other people's eyes, but sometimes - from native ones.

The first film is dynamic, emotional and the German spoken language is better perceived. The second film is calm, but! here comes the tipping point, which was a result of certain unpleasant events. A family, that seemed to be so strong and happy, falls apart into pieces, it's like a rotten from inside apple, waiting someone to cut it, so beautiful and red. The moral of the film for me was following: all can get along without each other, some people harder, some easier, but they can. It makes me sad. On such a sad note the film ended. Mum disappeared, family relations are not the same as before, but life goes on.

Let me go back to the first film. It is about a girl, a modest, inconspicuous actress, who gets a chance to play the main role in the performance of one successful producer. Now she begins to feel Kamilla's feet, reincarnating into eccentric nymphomaniac. It draws her much into this role (and she likes it!), that she doesn't see the difference between the game and life, family problems begin, Fine gradually comes to the bound. Afterwards she realizes it was a mistake to cross it... The film ends up more or less well. O'k, except for disappointment in love of her young man and her cut veins. "Die Unsichtbare" is a bit like "Black Swan", but it ends not so tragically. Fine "sat on another train, but did not reach the end".

I recommend to watch both films and after we can wait together for the British Film Festival, which will be in mid-November.