понедельник, февраля 20

Солодке життя. Sweet life

Як хороше приїздити додому, коли на тебе чекають. 
А коли тебе очікує дощ із солодкого, додому хочеться удвічі більше! І тоді, наївшись цього всього, думаєш: все, приїду в Київ і сяду на дієту. Як би не так! А як же кекс з яєчним лікером?..



четверг, февраля 16

Легендарні CRAZY GIRLS. Legendary CRAZY GIRLS.

«Crazy Horse» щорічно отримує понад 500 анкет від дівчат і тільки 20 з них стають танцівницями кабаре. На предкастинги запрошуються дівчата, які відповідають строго відповідати певним критеріям, «золотим стандартам» «Crazy Horse», сформульованим ще 60 років тому засновником кабаре Аленом Бернарденом:

  - Спеціальна освіта (танцювальне, гімнастичне, хореографічне тощо)
  - Зріст від 1,68 до 1,75;
  - Відстань між сосками 27 см;
  - Відстань від пупка до лобка 13 см;
  - Співвідношення довжини ніг і тіла 1/3 - 2/3.
На предкастингу потрібно представити танцювальну імпровізацію на запропоновану музичну тему. Виступам передують виміри в гримерних кімнатах. На сцену будуть допущені тільки дівчата, що відповідають викладеним вище стандартам.
У своїх артистках засновник кабаре Алан Бернарден цінував енергетику і здатність зачепити публіку навіть більше, ніж зовнішні дані.

Цікаво, що кожна танцівниці:
  - за рік кожна з них зношує 6 пар взуття;
  - за рік дівчата використовують 500 літрів косметики для тіла;
  - 300 флаконів спеціальної червоної помади витрачається за рік;
  - 720 пар накладних вій потрібно кожен рік;
  - 2500 пар панчіх зношується за рік.

Із Парижу до Києва. From Paris to Kyiv

Легендарне кабаре Crazy Horse - найбільш відвідуване кабаре світу і такий же символ Парижу, як Ейфелева вежа: воно є обов'язковим пунктом екскурсійної програми туристів. З моменту відкриття кабаре в 1951 році Аленом Бернарденом тут працювало більше 500 танцівниць із усього світу, однією із зірок кабаре була Діта фон Тіз (2009).

З кабаре співпрацювали найбільші кутюр'є світу, як Карл Лагерфельд, Аззедін Алай, Роберто Каваллі. В даний час з «Le Crazy Horse» працюють такі знаменитості, як Крістіан Лобутен, Девід Лінч, Міучча Прада, Роберто Каваллі, Кайлі Міноуг і Еллен фон Унверт. Під враженням від «Crazy Horse» Сальвадор Далі придумав знамените канапе у формі губ, що стало одним із символів кабаре. За 60 років існування в «Crazy Horse» побувало більше 15 млн. глядачів, серед яких величезна кількість знаменитостей, включаючи Елвіса Преслі, Елізабет Тейлор, Дж.Кеннеді, Мадонна, Крістіна Агілера, Жан-Поль Готьє, Педро Альмодовар, Стінг, Бейонсе, Мерілін Менсон , Гару, Патрісія Каас, Шер, Шерон Стоун і багато інших.
Шоу, яке я відвідала, називається «Forever Crazy» і присвячено поєднанню пластики прекрасних, майже оголених танцівниць, паризької моди, розкоші, мистецтва і сучасного дизайну.
Воно складається з декількох постановок, які виконують соло або ж групками десять танцівниць з різних країн, і виходять вони на сцену практично голими. Ну або вже там оголяються! Кабаре виглядає так, як в часи його засновника, Алана Бернардена, але з додаванням відтінку сучасності, гумору та вишуканості. Шоу складається із вже знаменитих «класичних» номерів «Crazy Horse», а також нових оригінальних постановок французького хореографа Філіпа Декуфле.

Але що було дійсно цікаво, це як дівчат в кабаре огортали світловими ефектами. Вони практично заміняли їм одяг! Кольори та образи, що виникали завдяки грі світла, побудовані так, що складно зрозуміти, де закінчується шкіра і починаються світлові ефекти. Це і викликає у публіки справжнє захоплення.
В першій частині виступу глядачі все ще не могли звикнутися з тим, що діється на сцені і аплодували, як на мене, в'яленько. Але після антракту навіть чоловіки вже почали кричати "Браво!". Організатори вирішили повипендрюватись і  створили VIP-зону, помістивши 6 круглих столиків прямісінько під сценою. Під час виступу між ними походжали офіціанти. Не уявляю, яка була ціна, враховуючи, що ціни на всі місця в Опереті були високими. Тому на партер я не розраховувала і взяла середину ярусу, 2 ряд. Тим більше, парочка, що сиділа переді мною, після антракту пішла)


суббота, февраля 11

Мистецтво мого слова. Art of my word.


Сьогодні була досить насичена перша частина дня. Василина у Львові, тому я записалася на Speaking Club в одну із київських мовних шкіл. Це "Эпоха Интернационального Образования". Навчання, як таке, там досить дороге: курс німецької 4 місяці близько 6 штук. А от на вихідних у них мовні клуби. В лютому їм виповнилося 10 років, тому вони підготували "подарунки" - безкоштовні заняття в клубах на тій чи іншій мові.
Насамперед, мене зацікавив арт-клас "Открываем себя. Рисуем пальцами" з 11 до 12. Потім за розкладом йшов мовний клуб англійською мовою на тему "Myths and stereotypes: Revealing the Thruth з Анною Скрипкою протягом 2 годин. В 14.00 починався німецький мовний клуб з темою Typisch männlich, typisch weiblich; викладачем була Наталія Солонинка.
На арт-класі ми всі дружно повезяли пальцями й кісточками. Давненько я не малювала... тому була готова викинути все своє намальоване. Так і зробила, залишила тільки малюнок з тюльпаном у фіолетово-жовтих тонах. Він у мене висить на стіні і служить місцем для записів.

Англійська сподобалась, але через затягнуте знайомство з кожним учасником клубу і різницю в рівнях знань, заняття швидко закінчилося. Ми навіть статтю не встигли дочитати. Зате після цього уроку я прийшла додому і сіла дивитися фільм з Уіллом Смітом "Метод Хітча", початок якого ми розбирали на клубі.
Але я залишилася і на німецьку! Людей було мало, всього 4. А викладачка дуже смішна, маю на увазі, що весь час зніяковіло сміялася і посміхалася. На німецькій рівень знань у мене був найнижчий, розуміла я 70-80% сказаного. Але я говорила! І це прогрес! Тому в цілому, було непогано)
До речі, нас ще й фотографували, але фото будуть пізніше.


Мистецтво моїх рук. My hands' art.

Як я вже писала в Твіттері, я нарешті зробила новий колаж для свого Термосу (термочашки) Sturbucks. По ходу справи треба було підганяти вирізки по розміру колажу, але вийшло досить класно) Це мій зимовий колаж. Бо є ще один. Не літній, скоріше вечірній)

четверг, февраля 9

Увага! Attention!

Важливе повідомлення, адже із сьогоднішнього дня блог буде вестися 2 мовами відразу! Англійський варіант буде розгортатися таким чином.

Коли душевно

Люблю зустрічатися з друзями, яких давно не бачила. Особливо, коли є, що розповісти)
В суботу зустрічалася з Ленкою. Місце для посиденьок обрали в Львівській Майстерні Шоколаду.
Я, як любитель і частий відвідувач, замовила шоколадний чай, мій улюблений. Він схожий на какао з чаєм і свіжою м'ятою, дуже ніжний смак) І Ленці теж порадила його взяти.


Запаслися цукерками і почали бесіду. Вона нещодавно побувала у Франції, Польщі, Чехії і Німеччині, тому було приємно й собі пригадати деякі моменти і нового дізнатися. Про такі речі я слухати мастак. Вона мені привезла пляшечку вина, да-да) Це так круто)) А ще брелочок)
Поки ми сиділи-жували-говорили, в зал при вході кав'ярні висипало з десяток діточок. Того дня там був "майстер-клас по шоколаду" для дітей. Я вже думала, може й собі туди записатися?