вторник, октября 16

Das XVIII. Filmfestival des Goethe-Instituts "Neues deutsches Kino". 18 кінофестиваль Goethe-Institut "Нове німецьке кіно"

Минулого тижня у четвер почався показ нового німецького кіно в рамках однойменного фестивалю
(організатор - Goethe Institut).
Для показу привезли 5 стрічок: 
"Барбара"/"Barbara"
"Невидима"/"Die Unsichtbare"
"Хто, якщо не ми"/"Wer wenn nicht wir"
"Те, що лишається"/"Was bleibt"
"Зупинка на перегоні"/"Halt auf freier Strecke".
Я так розумію, фільми "Barbara" і "Die Unsichtbare" таки було варто подивитися, їх показували протягом 2 днів, інші - лише по разу. Всі сеанси були о 7 вечора, але квитки розкуповували наполовину ще вдень! Ціни, як на прем'єрне фестивальне кіно, невисокі - всього 40 грн. Тому студенти, велкомен!
Із 5 я сходила на 2: "Die Unsichtbare" та "Was bleibt", які важко порівнювати та оцінювати "в одній площині". Але схожість є. Обидві стрічки розкривають міжособистісні та внутрішньо-особистісні проблеми, що заховані від чужих очей, а іноді - від найрідніших.
Перший фільм динамічний, емоційний і краще сприймається сама німецька розмовна мова. Другий фільм спокійний, але і в ньому настає переломний момент, до якого підводили ті чи інші не зовсім приємні події. Сім'я, що здавалася такою міцною та щасливою починає розпадатися на шматки, вона наче гниле зсередини яблуко, яке чекає, щоб його, красиве і червоне, хтось розрізав. Мораль фільму для мене була такою: всі можуть обійтись один без одного, хтось важче, хтось легше, але можуть. Від цього стає сумно. На сумній ноті фільм і закінчується. Мама зникла, відносини в сім'ї вже не ті, але життя продовжується. На те воно й життя.
Повернуся до першого фільму. Він про дівчину, скромну, непримітну актрису, якій  випадає шанс зіграти в постановці успішного режисера головну героїну. Тепер дівчина входить в новий образ, перевтілюється в ексцентричну німфоманку Каміллу. Це затягує її настільки (адже подобається!), що вона вже не помічає різниці між грою та життям, в сім'ї починаються проблеми, Фіне поступово доходить до межі. Переступити її виявилося помилкою... Але все закінчується більш-менш добре. Ну, якщо не враховувати розчарування закоханого в неї хлопця та порізані вени. "Die Unsichtbare" трохи схожа на "Чорний Лебідь", але закінчується не так трагічно. Фіне "сіла на інший потяг, та не доїхала до кінця".
Обидва раджу подивитися, після чого можемо разом чекати на Фестиваль британського кіно, який буде в середині листопаду. 

понедельник, октября 1

Ніколи не пізно або Ніч Рекламожерів. It's never too late or The Night of Ads-Eaters

Я закинула блог. Вже вкотре. А все через те, що ставалося безліч цікавих речей, про які, на жаль, часу писати в блозі не було. Але з початком останнього навчального року натхнення повернулося. А саме завдяки "Ночі рекламожерів"!



"В этом году Жан-Мари Бурсико приготовил яркий коктейль, в который вошли японские, американские, британские и румынские ролики. Фанаты «Звездных войн» по достоинству оценят подборку рекламы с участием героев саги. А любителей ретро ждет возврашение в 60-е – что и говорить, это лучше один раз увидеть."
Така собі анотація до показу, взята з офіційного сайту події.

Хочу відмітити, що ми з Василиною досить оперативно прикупили квитки: непогані місця на 2 балконі всього за 150 грн. За декілька днів до початку на Партері продаж був зупинений. Нащо розкошелюватися, якщо там буде великий екран, подумали ми. До того ж, це не театральна постановка, в якій щоб розгледіти все в деталях треба купувати партер. Забіжу трохи наперед і скажу, що останню 3 частину ми вже дивились з 1 балкону і сиділи по центру.
Рівно о 9 продзвенів 3 дзвінок (хоча мені здалося, що це вже якийсь 15) і шоу почалося. Годину нашого часу зайняв PR-захід від спонсорів. Журнал Viva та МТС за допомогою жюрі (нашого національного бомонду: естради, ведучих, журналістів) обирали найкращий ролик. Було 10 роликів, половину яких я вже бачила, і не раз. Жюрі зацінило ролик про сценариста французького каналу "Canal+" і одноголосно вивело його в переможці. Потім показали 10 роликів, знятих різними кінорежисерами, але вони були нудні, затягнуті, місцями незрозумілі.
Потім знов трохи реклами від МТС, поява мотоцикла на сцені і дівчини в червоній сукні з реклами МТС, бла-бла-бла і ось, нарешті! увімкнули ТЕ, заради чого в Жовтневий Палац прийшли всі ці люди і були готові пожертвувати своїм сном: ШЕДЕВРИ РЕКЛАМИ.
Програма показу складалася з 3 частин, після 1 була перерва аж в 40 хв. (так, що ми побігли на Майдан в "КофеХауз" за трюфельним капучіно, та це окрема історія), а от після 2 - всього 15 хв. Що було дивно: після 1 частини глядачів поменшало, але ненабагато, після 2 ж стало вдвічі менше! Я все ще дивуюся людям)
Я не зупинятимуся на розбивці, яка реклама в якій частині була, але програма включала в себе рекламу WWF, Greenpeace, чарівні ролики Dior, Chanel, Louis Vuitton, круту британську рекламу та співочу японську, рекламні ролики автомобільних гігантів, креативну рекламу з Румунії, ролики в стилі "Звёздных войн", рекламу з 60-тих і, звичайно, рекламу Lynx/Axe! 
Під час перегляду я встигла занотовувати собі, які ролики мені най-най-найбільше сподобались. По оплескам було зрозуміло, що не одна я зацінила їх! Так, до речі, після кожного ролика аплодували!
Самі ролики будуть в наступному пості.
Детальніше про "Ніч рекламожерів" можна почитати на таких сайтах: The VillageGloss.ua та Sostav.ua